Историческая справка

Історична довідка.
До 30.08.72 р. – селище Верхньо-Дуванне.
Центр міської ради, підпорядковане Краснодонській міській раді.
Місто Суходільськ розташоване за 55 кілометрів від обласного центру у південно-східній частині області. Є залізнична станція Краснодон (до 1962 р. Верхньо-Дуванна).
Територія складає 993 гектарів. Має автобусний зв'язок з містами Луганськом, Краснодоном.
Національний склад населення: росіян – 45%, українців – 40% і 15% - інших.
В глибоку давнину на території, яку займає місто Суходільськ, був дикий степ, пізніше вона стала землею Області Війська Донського. Від балки Горілої по лощині до самого Сіверського Дінця проходила межа між землею козаків: Малоросією – так тоді називали Україну. Через хутір Верхньо-Дуванний проходив Чумацький шлях.
В 1914 році у зв’язку з освоєнням покладів кам’яного вугілля і будівництвом Північно-Донецької залізниці, була збудована станція Верхньо-Дуванна, біля якої виросло селище з такою назвою. Воно складалось із будівлі станції і кількох бараків, у яких жили залізничники.
У 1927 році почалося будівництво хутора Водяне. У період масової колективізації 1927-1930 рр. на землях хутора був організований радгосп «Труд горняка» Сорокинської машинно-тракторної станції, до складу якої входило декілька старих куренів. Незабаром з’явилися у селищі механічна майстерня, клуб, їдальня.
На початку 50-х років почалося будівництво центральної збагачувальної фабрики «Верхньодуванська», шахт «Суходільська № 1», «Суходільська № 2», «Дуванна-Південна», «Дуванна № 2». У 1980 році до лав діючих шахт вступила «Суходільська-Східна».
Промислове і громадянське будівництво в місті здійснювало шахто будівельне управління № 5. Добрий слід на краснодонський землі залишила бригада заслуженого будівельника України, фронтовика М.Ю. Буніна, почесного громадянина м. Краснодона. В шахтопрохідничому управлінні № 2 працювали Герої Соціалістичної Праці М.К. Дубенко та О.П. Макарцов (Почесний громадянин Краснодону)
В 1961 році Герой Соціалістичної Праці М.Я. Мамай, працюючи на ш. «Суходільська» (з 1960 року) виступив ініціатором руху за комплексну механізацію в вугільній промисловості і перевиконання планів за рахунок вдосконалення нової техніки. Цей рух знайшов широке поширення.
В 1964 році за активну участь в освоєнні і широкому вдосконаленні комбайнів УКР -1 М.Я. Мамай та начальник шахти Ю.П. Сморчков були удостоєні Ленінської премії.
В 1972 році селище Верхньо-Дуванне було перейменоване у місто Суходільськ.
Природно-ресурсний потенціал міста складає вугілля.
На території Суходільська розташовані основні підприємства: шахти «Дуванна», шахта імені Н.П. Баракова, шахта «Суходільська-Східна» Центральна збагачувальна фабрика «Дуванська».
На території міста працюють 3 загальноосвітньої школи I-III ступеню: ЗШ №5; ЗШ №17; ЗШ №14, 3 дитячих садка та професійно-технічний навчальний заклад освіти – Суходільський гірничий професійний ліцей (СГПЛ), допоміжна школа-інтернат, міська та стоматологічна поліклініки, палац культури імені О. Кошового, дві бібліотеки, школа мистецтв, парк культури та відпочинку імені В. Терешкової.
Пам’ятник Олегу Кошовому розташований на площі палацу культури. На території міста знаходяться три братські могили воїнів, які загинули у роки Вітчизняної війни.
В серпні 2011 року в місті Суходільську відбулось урочисте відкриття скульптури Божої Матері, яку встановили на головній площі міста у ПК імені О. Кошового. Також у 2011 році на честь воїна-інтернаціоналіста В. Ташликова була названа алея.
В місті проживають ветерани шахтарської праці, орденоносці, Почесні шахтарі.