Историческая справка

Історична довідка сел. Урало-Кавказ

Урало-Кавказ – селище міського типу (з 1938 року). Населення – 3027 чол. Розташоване за 9 км від м. Краснодону і 2 км від залізничної станції Урало-Кавказька. Урало-Кавказькій селищній Раді підпорядковується селище міського типу Західне.
В 1913 році видатним геологом професором М.О. Родигіним і контрольним десятником Є.І. Нестеренко на місці нинішнього селища Урало-Кавказ була проведена детальна розвідка вугільних пластів. В цьому ж році ділянка вугільного поля була продана Урало-Кавказькому акціонерному товариству з розробки корисних копалин. Керівництво цим товариством здійснював промисловець Лілі із Лондона, його членами були російський капіталіст Ю.М. Тищенко і професор М.О. Родигін.
В 1914 році на шахті «Урало-Кавказ» було видобуто перші тони вугілля. Денна заробітна плата вибійника складала 1 крб. 20 коп., коногона, лампоноса – від 50 коп. до 1 крб., а робітники на поверхні при погрузці вугілля, відгрібці породи отримували по 30 коп.
З будівництвом шахти і збільшенням числа його робочих з’явилася необхідність в житлі, і в 1914 році перший десятник з будівництва А.В. Бабичев заклав перші будинки майбутнього селища. До 1917 року їх число сягало 20 із загальною площею в 212 м2. Все ж основна маса гірників тіснилася в бараках і землянках або жила на квартирах козачих хуторів, які були розташовані поблизу. В селищі не було ні водогону, ні каналізації. Школа також була відсутня. Найближча церковно-приходська школа і двокласне училище з п’ятирічним строком навчання, де могли навчатися діти гірників, знаходилися на хуторі Сорокине за10 км від селища. Більшість дітей гірників, особливо підлітків, ніде не навчались. З юних років працювали на шахті – вибирали породу, змащували гірничі вагонетки.
Не було в селищі ні магазинів, ні базару, за продуктами першої необхідності доводилося ходити до гундорівської приватної лавки, яка була розташована в одному з бараків.
В березні 1918 року для боротьби з австро-германськими загарбниками створений червоногвардійський загін із 35 чоловік, який пізніше увійшов в 5-ту Українську армію під командуванням К.Є. Ворошилова.
На фронтах Великої Вітчизняної Війни зі зброєю в руках боролися проти ворога 385 мешканців Урало-Кавказу, з них загинули – 125, 333 воїна нагороджені орденами та медалями.
У вересні 1942 року за відмову працювати на окупантів були заживо закопані в парку м. Краснодону в числі 32 шахтарів гірники Урало-Кавказу комуністи П.О. Зимін та І.В. Шевцов. В селищі встановлені обеліск на братській могилі радянських воїнів-визволителів, стела в пам'ять про воїнів-земляків, загинувших в бою. В 2011 році були відкриті дві меморіальні дошки: перша - на честь П.О. Зиміна та І.В. Шевцова, друга – на честь Героя Соціалістичної Праці М.Г. Іващенка.
На території розміщенні та працюють два дошкільних заклада, школа, амбулаторія, дві бібліотеки.